Список української літератури (7 клас) на літо
1. Іван Франко «Захар Беркут»
2. Андрій Чайковський "За сестрою"
3. Михайло Стельмах «Гуси-лебеді летять»
4. Григір Тютюнник «Климко», "Вогник далеко в степу"
5. Марина Павленко «Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських»
6. Любов Пономаренко «Гер переможений»
7. Олександр Гаврош «Неймовірні пригоди Івана Сили»
Наш підручник: Українська література. Автор Коваленко Л. - Київ: Освіта, 2014 https://pidruchnyk.com.ua/523-ukrayinska-lteratura-kovalenko-6-klas.html
Завдання 1.
Запитання за повістю
В. Нестайка «Тореадори з Васюківки».
1) Яка була
«прекрасна, благородна ідея» у хлопців?
2) З кого хлопці
мріяли брати за проїзд п’ять копійок?
3) Як звали Явину
корову?
4) Як хлопці назвали
свою знахідку зі старого замуленого колодязя?
5) Що записав Павлуша у своєму щоденнику до пригод?
6) Які улюблені страви Яви та Павлуші?
Завдання 2.
Хто сказав:
1) «Вельмишановна брамо, чи не була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити».
2) «А рюкзаки! Там, мабуть, харчів не на один місяць. Юні лівінгстони, безперечно, збилися з путі, адже Африка у зовсім протилежному напрямі. Яке щастя для бегемотів і нільських крокодилів! Ви їх усіх переловили б».3) « - Не рухайтеся! Синьомордики влаштували спеціальні пастки на той випадок, якщо мене прийдуть рятувати. А ще запам’ятайте – вам треба якнайшвидше повертатися у завтрашній день».
4) «Гадав, що доведеться на смерть битися – аж то, виявляється, мій старий товариш... Він тут зазвичай коні випасає».
5) «Так от, Васю, ми тобі вдячні, Васю, за те, Васю, що ти влаштував нам такі чудові канікули. Ми, Васю, відкрили для себе такий світ, якого тобі, Васю, і не снилося.»
- Федько-халамидник
(«Федько-халамидник» В. Винниченко) – Ява,
Павлуша («Тореадори з Васюківки» В. Нестайко) – Митько, Сергій («Митькозавр із Юрківки...» Я. Стельмах);
- вчителька Галина
Сидорівна («Тореадори з Васюківки» В. Нестайко) – вчителька Ірина Семенівна («Митькозавр із Юрківки...» Я. Стельмах);
- Пилип Швайка, Санько, Грицик, козаки
(«Джури козака Швайки» В. Рутківський) – запорожці
(співомовка «Запорожці у короля» С. Руданський);
- Толик
(«Федько-халамидник» В. Винниченко) – яяни
(«Казка про яян» Е. Андієвська);
- Тишкевич
(«Джури козака Швайки» В. Рутківський) – Сашко
Смик («Таємне Товариство боягузів, або Засіб від переляку №9» Леся
Воронина).
5. Опрацювання списку
літератури (7 клас) на літо
1. Іван Франко «Захар
Беркут»
2. Андрій Чайковський "За сестрою"
3. Михайло Стельмах
«Гуси-лебеді летять»
4. Григір Тютюнник
«Климко», "Вогник далеко в степу"
5. Марина Павленко
«Русалонька із 7-В, або прокляття роду Кулаківських»
6. Любов Пономаренко
«Гер переможений»
7. Олександр Гаврош
«Неймовірні пригоди Івана Сили»
2. Прочитайте гумореску. Які проблеми порушує автор?
Не
хвилюйся - хімізуйся!
Чого дарма панікувати,
Чого підбурювать людей,
Мовляв, у rрунті є нітрати,
Повітря – гидь, а води
– глей?..
Це не така велика
шкода,
Як дехто в пресі нас
ляка.
Та ще до того і природа
На вихід людству
натяка.
Узяти вовка: опинився
В “Червоній книзі”, в
лісі – змовк.
Та ось натомість
розплодився
Й запанував собакововк.
Вужі з гадюками
схрестились,
Коли дійшли уже межі.
І зуби їхні пригодились
–
Отруйні нині і вужі.
О мудра матінка –
природа!
Ми захотіли – не змогли
б:
У рибі бйорж (нова
порода)
Зійшлися три породи
риб.
Хоча і бйорж той, мов
Горгона,
На смак – неначе
хімзавод,
Але йому не перепона
Хімічний склад річкових
вод.
Он пацюки, бач,
розкошують:
Чи радіація, чи газ –
Байдуже, і не реагують,
Бо є в них міцності
запас.
Не панікуйте ж ви
надалі –
Прогрес на місці не
стоїть!
Натиснем відомчі
педалі,
Щоб до кінця все
отруть.
А вижить
шанс нам завжди буде,
Ще й працюватимем –
віки!..
Щоправда, вже тоді
нелюди,
Проте – людинопацюки.
3. Прочитайте гумореску. Чи є її тема актуальною? Чому?
“Українська іноземна”
Наш
професор виріс в Україні,
Українцем
в паспорті писавсь,
Але мови рідної донині
Він не знав і взагалі
цуравсь.
Та оце роботу
недаремну
Вчений муж з півроку як
почав:
Українську, ніби
іноземну,
Дуже вперто день у день
вивчав.
У вимові підчищає вади,
Бо ж яка чекає
благодать:
Наш професор їде до
Канади
Українцям лекції читать.
ІІ. Повторюємо вивчене в ІІ семестрі.
1. Поміркуйте!
|
З’єднайте за допомогою сполучника й останні склади імен двох героїв творів Л.Глібова, щоб
утворилося слово - визначення
невеликого алегоричного твору повчального змісту. ____________________________________________________________________ |
1) Заради наукового відкриття друзі провели майже все літо в бібліотеці.
2) Домашня тварина мала дивне ім’я Контрибуція й виступила в ролі бика.
3) Героїня цього твору хвалилася своїми лінощами й нахабством.
4) Героїні поезії дуже заздрить трьохсотлітня гава.
5) У цьому творі діють страшні сині жаби.
6) В основі його творів, назву жанру яких він придумав сам, лежать народні анекдоти, що влучно підмічають курйози життя. Це письменник…
3. Гра «Угадай героя». За уривками з тексту вгадайте, про кого йде мова.
1) «Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям». — обережно посадив старого на плечі й попростував до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: «Вельмишановна брамо, чи не була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити».
2) «… Він став схожий на гібрид жирафи з орангутангом. Тобто виріс одразу на дві голови й накачав м’язи, як у Шварцнеґера!».
3) «Вона яскра-яскра-яскрава! Таку… тримать годиться тільки в клітці».
4) «Ми стояли і мовчали. Дно калабані було грузьке, замулене. Ми по самісінький пуп стояли у бридкій слизькій багнюці… Справжнісінькі помиї. Довго ми так стояли… Півгодини, не менше. Аж поки Контрибуція не заспокоїлася і не відійшла».
5) «Не було того дня, щоб хто-небудь не жалівся на нього: там шибку виб’є, там синяка підбив «закадишному». другові, там перекинув діжку з водою… Усі діти як діти — граються, бавляться тихо, лагідно. Він же неодмінно, щоб побитися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокій був його ворогом, з яким він боровся на кожному місці».
6) «Довірливо дивлячись мені в очі, він запропонував:
— А якщо ми прив’яжемо тебе?..
— Ти що, жартуєш! — не повірив я власним вухам.
— Та які жарти? Чим ти гірший? Мекатимеш потрошку… Може, воно вилізе з озера, щоб роздивитись. Га?».
2) В.Нестайко. «Тореадори з Васюківки»
3) Л. Глібов. «Муха і Бджола»
4) Жар-птиці з однойменної поезії І. Жиленко
5) «Товариство Таємних боягузів…». Лесі Ворониної
6) С. Руданський
2. Гра «Угадай героя».
1) Хлопчик-козопас із притчі Е. Андієвської «Казка про яян»
2) Сашко Смик із повісті Лесі Ворониної «Таємне Товариство боягузів, або засіб від переляку № 9»
3) Жар-птиця з однойменного вірша І. Жиленко
4) Ява та Павлуша з повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки»
5) Федько з оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник»
6) Митько й Сергій із повісті Я.Стельмаха «Митькозавр із Юрківки…»
– Чи часто ви висміюєте товаришів за якісь їхні негарні вчинки або вади? Чи ображаються вони на вас за це?
– Чому важливо, щоб ваша критика і сміх були доброзичливими?
–
Чи вмієте ви сміятися над
собою?
–
Про які смішні ситуації у своєму житті чи житті товаришів
ви могли б розповісти?
- Чи сподобалася
вам співомовка «Пан та Іван в дорозі»?
- З яким настроєм
ви її читали?
- Хто з героїв вам
більше сподобався? Чому?
1. Чому автор
назвав твір «Пан та Іван в дорозі»?
2. Знайдіть у
тексті та зачитайте опис зовнішності подорожніх. Яка деталь говорить про те, що
герої різного соціального походження
(пан та простий селянин)?
3. «Аж задумав пан поганий
Хлопа ошукати...»
Як «пан поганий» задумав обдурити Івана?
4. Іван щиро ділиться з паном своїми харчами. Про що свідчить така поведінка Івана?
«Добре, пане!» –
Іван каже,
Зняв свою
торбину,
На травиці
зеленії
Постелив
свитину.
Попоїли таки добре:
Комара
здушили...
Рано встали, до
снідання
Торбину кінчили.
5. Як пан відволікає Івана від своєї торби?
6. Як характеризують героїв їхні плани щодо поля?
7. До яких хитрощів вдався Іван, щоб покарати пана?
8.
Як пан замислив удруге «хлопа ошукати»? Чи вдалося йому
це зробити?
9.
Поясніть останню строфу співомовки
«Димом здимів пан із хати,
А Іван озвався:
«Хтів пан когось ошукати,
Та й сам ошукався!..»
10. Чи можна, на вашу
думку, вважати пана та Івана справжніми побратимами?
11. Як ставиться
автор до пана та Івана?
12. Який казковий сюжет використав С.Руданський у цій співомовці?
13. Яка ідея твору?
Запитав хлопчина:
— Чи то правда, що від мавпи
Походить людина?
— Правда, - мовив батько. —
Наука доводить,
Що людина, безперечно,
Від мавпи походить.
— То чому ж ці мавпи
Сильно так відстали?
Чом людьми ще й досі
Справжніми не стали? —
Батько вуса гладить,
Весело сміється:
— Таке, синку, й людям
Не всім удається.
Мати на всі боки:
— У студії при театрі
Вчиться вже два роки.
Дуже довго муштрували
Хлопця режисери.
Аж тепер він дочекався
Першої прем'єри.
Роль найважчу доручили
Любому синочку:
Він на сцені в третій дії
Викочує бочку!
Подивіться вгору-вниз, ліворуч-праворуч
Обведіть очима прямокутник
Покліпайте віями
Зробіть «вузенькі оченята» та усміхніться всім.
Гості із Канади.
Мандруючи по столиці,
Зайшли до райради.
Біля входу запитали
Міліціонера:
— Чи потрапити ми можем
На прийом до мера? —
Козирнув сержант бадьоро.
— Голови немає.
Він якраз нові будинки
В Дарниці приймає.
Здивуванням засвітились
Очі у туриста.
— Ваша мова бездоганна
І вимова чиста.
А у нас там, у Канаді,
Галасують знову,
Що у Києві забули
Українську мову.
Козирнув сержант і вдруге.
Не дивуйтесь, — каже.
Розбиратися у людях
Перше діло наше.
Я вгадав, що ви культурні,
Благородні люди,
Бо шпана по-українськи
Розмовлять не буде.
Уздрівши юну муху.—
Ти так гудеш, що кожен звук,
Як музика для слуху.
За дивну талію твою
І за гарненькі ніжки —
Я все покинув би й пішов
Хоч на край світу пішки.
Ти — як перлина, як топаз,
Ти — як іскрина синя..
А муха — дзись!
І тільки раз! —
Попала в павутиння.
Ну й зрозуміло, що було
І що робилось далі.
Оскільки діло вже дійшло
У байці до моралі,
То я скажу, що не для мух
Слова, звичайно, мовляться,
Бо на солодку похвалу
Не тільки мухи ловляться.
|
|
 ОПАДИЯкщо зараз у Вас на душі опади, то згадайте, що після зливи виходить
сонечко і часто буває райдуга. Тому я впевнена, що в кінці уроку опади
зміняться на ясну погоду, адже в житті все змінюється на краще. |
|
|
Зараз ви чомусь роздратовані, готові метати блискавки. Але заспокойтесь, адже Ваша блискавка може в когось влучити. І я впевнена на 100%, що на уроці все буде добре. |
|
|
 СНІЖНОЗараз на душі у Вас прохолодно та сніжно. Але на уроці ми зможемо
розтопити крижинки. І Ви обов’язково досягнете бажаного результату. |
|
|
 СОНЯЧНОСьогодні у Вас на душі сонячно, отже, зумієте своїм теплом зігріти своїх
друзів. І, звичайно, результат на уроці буде відмінний. |
1) Хто є персонажами байок?
2) Що означає термін «алегоричний образ»?
3) Що таке байка?
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани
Все кармазинові,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи препогані.
"Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!"
Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:
"Славная у вас сметана!..
Тілько почекайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник меду дайте!"
Дали меду запорожцям...
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.
Та й говорять королеві:
"Кажи, ясний пане,
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!".
_______________________
1) Жупани — старовинний верхній чоловічий одяг.
2) Кармазин — старовинне дороге темно-червоне сукно.
3) Щільник (стільник) — лист, утворений чашечками з воску, що його роблять бджоли для зберігання меду.
Подивіться вгору-вниз, ліворуч-праворуч
Обведіть очима прямокутник
Покліпайте віями
Зробіть «вузенькі оченята» та усміхніться всім.
1. Хто такий гуменний? Які обов’язки він мав?
2. Звідки повертається дідич? Чому він там перебував?
3. Чи можна пана вважати освіченим?
4. Чому дідич викликає до себе гуменного і просить розказати про загальний стан справ у веденні господарства?
5. Чому Іван поступово розповідає про неприємності дідичу?
6. Про що востаннє вирішив запитати хазяїн у слуги?
7. Яка тема твору? (Сатиричне висміювання багатіїв, що прагнуть жити за чужоземними законами і зневажливо ставляться до вітчизняних).
8. Яка основна думка твору? (Рідний край, затишна оселя, родинна злагода — це найкраще, що може мати людина).Додому свячене:
Яйця, паску, і ковбаси,
Й порося печене.
І порося, як підсвинок,
Та ще й з хроном в роті.
Несе, бідний, та й спіткнувся
У самім болоті.
І схибнулись нові ночви,
Затряслось свячене,
І в болото покотилось
Порося печене.
Глянув мужик на болото,
Посвистав до лиха,
Одвернувся, набік плюнув
Та й промовив стиха:
"Та свиня таки свинею!
Правду кажуть люди:
Святи її, хрести її —
Все свинею буде!"
1. Чому автор так назвав свою співомовку?
2. Визначте героїв твору.
3. Які асоціації виникають у вас зі словом «свиня». Усно намалюйте її словесний портрет.
4. Звідки йде мужик? Як ви це зрозуміли?
5. Яка пригода трапилася з мужиком? Чи сподівався він на це?
6. Які слова свідчать про роздратування мужика? У чому полягає комічність ситуації?
7. Яка тема твору?
1) Хто є персонажами байок? (Звірі, домашні тварини, речі, явища
природи, рослини, предмети)
2) Що означає термін «алегоричний образ»? (В образах тварин,
речей, що виступають у байках, відтворюються вчинки, характери людей. Таке
відтворення життєвих подій, що несе в собі інший, прихований зміст називається
алегорією. А образи - алегоричними).
3) Що таке байка? (Байка- невеликий алегоричний твір повчального характеру. ).
Жаба – безхвоста земноводна істота.
Віл – велика
рогата худоба, яка використовується людиною як м’ясна і робоча тварина.
(Витривала тварина, недарма чумаки їздили на волах)
.jpg)
Побачила Вола
Та й каже подрузі тихенько
(Вигадлива була!):
— Який здоровий, моя ненько!
Ну що, сестрице, як надмусь,
То й я така зроблюсь?
От будуть жаби дивуваться!
— І де вже, сестро, нам рівняться... —
Казать їй друга почала;
А та не слуха... дметься... дметься...
— Що, сестро, як тобі здається,
Побільшала хоч трохи я?
— Та ні, голубонько моя!
— Ну, а теперечки? Дивися!
— Та годі, сестро, схаменися! –
Не слуха Жаба, дметься гірш,
Все думає, що стане більш.
Та й що, дурна, собі зробила?
З натуги луснула — та й одубіла!
Такі і в світі жаби є,
Прощайте, ніде правди діти;
А по мені — найлучче жити,
Як милосердний Бог дає.
- Чи влучними були дібрані вами означення? Наскільки точним виявився прогноз?
- Що уособлює образ Вола?
- Чому Жаба вирішила надутися до розмірів Вола?
- Як до такого бажання поставилася подруга Жаби?
- Чому Жаба не сприйняла і не зрозуміла застережень оточуючих?
- Чи схвалює такі наміри Жаби автор? А ви? Знайдіть відповідні рядки.
- До яких наслідків привели наміри Жаби?
-
Які людські вади
втілено в образі Жаби?
Подивіться вгору-вниз, ліворуч-праворуч
Обведіть очима прямокутник
Покліпайте віями
Зробіть «вузенькі оченята» та усміхніться всім.
ІІ.2. Зверніть увагу на слова!
Чи в самій столиці
Ходив чумак з мазницею
Помежи крамниці.
І в крамницях, куди глянеш,-
Сріблом-злотом сяє,-
А йому то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять купці дурнії,
А він тільки сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.
В найбагатшії крамниці
Два купці сиділо,
І туди чумак заходить
З мазницею сміло:
"Добридень вам, добрі люди!"
Та й зачав питати,
Чи нема у них принаймні
Дьогтю де продати.
"Нєту, нєту! — купці кажуть
Та й, шельми, сміються: —
Здєсь нє дьоготь — толькі дурні
Адні продаються!"
А чумак їм: "То нівроку ж,
Добре торгувалось,
Щойно два вас таких гарних
На продаж осталось". (1857 рік)
Леонід Глібов, коли публікував свої твори, то підписувався псевдонімом Простодушний, а також підписувався як Дідусь Кенир. Під цим іменем Глібов друкував щирі і дотепні вірші, байки, загадки, казки і жарти у журналі «Дзвінок». Чому обрано такий дивний псевдонім як Дідусь Кенир? Подейкують,що колись його батько купив собі дуже співочу пташку - канарку, таку, що послухати її сходилися майже всі сусіди. На питання; «Куди йдете?» відповідали: «До Івана Кенира». Після того батька Глібова Івана Назаровича так і прозвали по-вуличному – Кенир. А для письменника це стало своєрідним знаком і символом. Для дитячих творів це ім’я так підходило, що Л.Глібов, не задумуючись, підписав першого свого вірша до «Дзвінка» - дідусь Кенир.
Ба́йка (від баяти — «розповідати») — це невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту,
Особливості байки: невеликий розмір, віршована форма,
алегоричність, повчальний зміст, будова (оповідь(фабула) і мораль)
Алегорія - зображення людських рис і характерів за допомогою образів тварин, предметів, рослин, явищ природи.
Дійові особи байок пишуться з великої літери.
3. Установіть відповідність. Виходячи з того, що основна ознака байки – алегоричність, знайдіть господаря вад людського характеру.
Осел жорстокість
Вовк обмеженість
Шкапа непосидючість
Бджола немічність
Мавпа лінь
Заєць хитрість
Ягня боягузтво
Лисиця
Шершень вайлуватість
Ведмідь беззахисність
(ОЦІНЮВАННЯ : правильно утворена пара слів - 1 б., тобто загальний бал - 10)
❗❗❗ ОБОВ'ЯЗКОВО! Фото завдання надішліть у Viber
Слово «щука» —
праслов’янське. Утворене від «щуп» — худющий. У діалектному мовленні є слово
«щуплий» — у значенні «тендітний». Через те, що ця риба довга, у воді вона
здається худою, тонкою. Щуки досягають завдовжки до 1,5 м, а вагою до 35 кг. Живуть
вони аж до 200 років. Ця риба-хижак живиться іншими, меншими рибами,
жабами, навіть пташенятами. Плаває дуже швидко.
Що уособлює образ Щуки в байках? ( Отже, щука може уособлювати хижість, зажерливість)
Бомага
– папір.
Буцімби
– нібито
Шаплик
– посудина з ручками для носіння рідини.
Нікчемна
- ні на що не здатний.
Стряпчий
– захисник обвинуваченого в суді.
Завсіди
– зазвичай.
Щупачок
– самець щуки.
Річ
держать – промовляти, говорити.
Подивіться вгору-вниз, ліворуч-праворуч
Обведіть очима
прямокутник
Покліпайте віями
Зробіть «вузенькі
оченята» та усміхніться всім.
2.Чи бачили ви в
природному середовищі їх?
Що характерно для
цих істот?
3. Яку шкоду заподіяла Щука мешканцям ставка? Як про це
сказано у байці?
4. Яких зусиль було
докладено, щоб спіймати Щуку?
5.Зачитайте опис суддів. Про що це свідчить?
6. Ким виступала
Лисиця в судді?
7. Що присудили судді Щуці?
8. Які стосунки між
Лисицею та Щукою?
9. Чому судді послухали Лисицю?
10. Визначте тему та ідею байки.
Тема: зображення суду (його
несправедливість і залежність від панівних класів) над Щукою, яка чинила шкоду
в ставку його мешканцям і отримала вирок —повернутися знову до річки.
Ідея: засудження дій судочинства, їх легковажність, безглуздість, а через образ
Лисиці — підступності, хитрості, хабарництва.
11. Чого нас
учить ця байка? Чим вона актуальна на сьогодні?
12. Якої важливої
ознаки байки тут немає? (моралі)
|
Муха |
Бджола |
|
|
|
1. (ОЦІНЮВАННЯ : 10 балів)
❗❗❗ ОБОВ'ЯЗКОВО! Фото характеристики надішліть у Viber
Розгляньте людські емоції і назвіть їх.
Ми завершуємо вивчення розділу «Пригоди і романтика». Ви прочитали кілька прекрасних творів для дітей: «Тореадори з Васюківки» В.Нестайка; «Митькозавр із Юрківки…» Я.Стельмаха; «Таємне Товариство боягузів…» Л.Ворониної. Розглядаючи їх зміст, ви вчилися аналізувати стосунки, поведінку героїв повістей, дорожити почуттям дружби, бути наполегливими у прагненні подолати будь-які труднощі. А головне, що ми зрозуміли, — це те, що життя без пригод не мало би змісту, не було б цікавим. Адже пригоди ровесників — це не витівки заради шкоди. Їхні пригоди — це витвір багатої уяви, фантазії, романтики в житті сучасної дитини. Це той світ карколомних пригод, який заворожує і нас читачів. Це «щоденне відкриття світу» у дитинстві назавжди залишається світлим образом на все життя.
Сьогодні вашим завданням буде написати твір-роздум за вивченими пригодницькими творами.
1. Поради щодо написання твору-роздуму
1) Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору-роздуму.2) Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору.
3) Проілюструйте тезу необхідними прикладами або доказами.
4) З’ясуйте послідовність наведення аргументів (доказів).
5) Уживайте вставні слова і словосполучення: на мою думку, до речі, на жаль, на щастя, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; «Я вважаю», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
6) Висновки, докази намагайтеся виділяти в окремі абзаци.
7) Перевірте написане, виправте помилки.
2) «Світ карколомних пригод звичайного хлопчика Клима» (за повістю «Таємне Товариство боягузів…» Л. Ворониної).
3) «Цікаві пригоди Яви та Павлуші» (за повістю «Тореадори з Васюківки» В.Нестайка).
4) «Таємничі пригоди друзів» (за повістю «Митькозавр з Юрківки…» Я.Стельмаха).
Борис КОМАР. ПРОХАНИЙ
Ой і проханий був Юрко! Кличуть його:
— Іди до нас у піжмурки гратися!
Юркові і хочеться погратися, але не йде, чекає, аби ще попросили. А як знає — без нього не обійдуться, найдовше комизиться. Або хтось із гостей дає йому подарунок:
— На тобі, Юрасику, гостинець.
То він заховає руки за спину і не бере, що гостеві аж ніяково стає.
Навіть коли в село прилетів вертоліт і пілот дозволив Юркові залізти в кабіну, посидіти за штурвалом, так і тоді він не зразу поліз.
Ось і цього разу...
Прийшов Юрко до свого дідуся, а той саме лаштується їсти вареники з вишнями та бджолиним медом.
— От добре, що ти нагодився! — зрадів дідусь.— Допоможеш мені з варениками боротися. Сідай мерщій до столу, підобідаємо трохи!
— Не хочу,— відказав Юрко.— Я дома обідатиму.
— Так дома ж, мабуть, вареників мати не варила?
— Не варила...
— Ось бач. А бабуся наліпила. Ну й смачні вони з медком!— прицмокнув дідусь.— Покуштуєш — то і за вуха тебе не відтягнеш... Бери он того, пузатого, в ньому ягід більше,— показав на бокастого вареника у череп'яній полив'яній мисці.
— Ні, не хочу,— знову відмовився Юрко.
— Що ж, доведеться мені самому його з'їсти,— мовби аж зажурився дідусь і взяв із миски того вареника, якого тільки що пропонував Юркові.
А Юркові, хоч і відмовлявся, хотілося вареників з вишнями і медом, бо. Любив їх дужче за цукерки і морозиво. Він усе поглядав то на миску, то на тарілку з прозорим пахучим медом і ждав, коли дідусь іще запросить,— тоді одразу погодиться і сяде за стіл.
Але дідусь уже більше не запрошував. Говорив про інше. Спочатку нагадав, щоб Юрко вітався, як у хату заходить, щоб охайний був, за одягом своїм уважно стежив — не забував сорочку в штани заправляти, ґудзики застібати. Потім почав розпитувати, чи добре Юрко знає таблицю множення і чи береже, не поламав, конструктора, якого подарував йому на день народження. Далі почав розповідати про себе, яким він був малим. І це зовсім не заважало дідусеві їсти вареники.
Побачив Юрко, як швидко меншає їх у мисці, а в тарілці меду, запитав:
— Дідусю, скільки ви можете з'їсти вареників?
— Коли був молодий і мав апетит, то штук по двадцять з'їдав.
— А тепер?
— А тепер, — зітхнув дідусь,— хамелю, хамелю, але більше як п'ятнадцять не умелю.
— Так це ви з'їдаєте п'ятнадцять, може, маленьких, таких, як мама ліпить. Бабуся ж оно які здоровецькі поробила! З одного три маминих вийшло б!
— Та ні, ось таких, бабусиних, і з'їдаю п'ятнадцять штук. Бо у твоєї матері хіба то вареники? То метелики!
— А я більше десяти не подужав би...
— Скільки їх тут ще зосталося?— заглянув дідусь у миску.
— Шість,— підказав Юрко.
— Ага, дев'ять я уже з'їв та ще оті прикінчу, і якраз буде моя порція,— задоволено мовив дідусь.
— Ні, ви не дев'ять, а дванадцять з'їли,— поправив Юрко.
— Невже дванадцять?— не повірилось дідусеві.
— Дванадцять, дванадцять! Я рахував!
— Ти бач, навіть незчувся, як ум'яв. Та воно й не дивно, бо дуже, кажу, смачні вдалися,— вихваляв дідусь бабусині вареники.— Дарма, якось уже й з тими, шістьма, упораюся, щоб спорожнити миску.
— А живіт у вас не заболить?— запитав співчутливо Юрко.
— Ні, не заболить,— відповів упевнено дідусь і усміхнувся.— Чого б то йому боліти від оцих вареників з медком?— і взяв із миски ще одного вареника.
Помовчав, помовчав Юрко та й знову питає:
— Дідусю, що ви мені казали, як тільки я зайшов до вас?
— Що ж я тобі, голубе, казав?— задумався той.— Може, те, щоб ти сорочку в штани заправив і ґудзики застебнув?
— Ні, раніше.
— А-а, це щоб здоровкався, коли в хату заходиш.
— Та ні, не те! Ще раніше щось казали. Як я стояв отам, біля порога.
— От лихо, не пам'ятаю, забув!— скрушно похитав головою дідусь.
— Ну ви щось мене просили, а я не хотів, — допомагав швидше пригадати йому Юрко, бо в мисці залишилося всього три вареники, а в тарілці з ложку меду.
Але дідусь ніяк не міг згадати, що він казав Юркові. І тільки тоді, коли останнім вареником вимочив з тарілки останні краплі меду і з'їв його, ляснув руками себе по колінах:
— Та це ж ти, мабуть, хотів поїсти вареників з медом?
— Авжеж, хотів. А ви то про сорочку, то про ґудзики кажете, поки самі все поїли...— ледве стримуючи сльози, мовив Юрко й посунув до дверей.
— Стривай, стривай, голубе!— зупинив його дідусь.— Пробач мені, старому, що я такий нездогадливий...— і знову посміхнувся у вуса.— Та ти не журись! Приходь завтра. Бабуся ще наварить таких самих вареничків. І медок знайдеться. Ось тоді ми й поборемося з ними уже вдвох. Ох і поборемося!.. Хіба не правду я кажу?
Юрко стояв насуплений і мовчав...
Довелося бабусі наступного дня знову ліпити вареники з вишнями. Як наліпила, з'явився і Юрко. Коли зайшов до хати, привітався. Одяг на ньому був охайний — сорочка заправлена в штани, ґудзики застебнуті.
Цього разу він уже не відмовлявся від вареників. Тільки дідусь запросив, одразу сів за стіл.
Наш підручник: Українська література. Автор Коваленко Л. - Київ: Освіта, 2014 https://pidruchnyk.com.ua/523-ukrayinska-lteratura-kovalenko-6-klas.html
Ми завершуємо вивчення розділу «Пригоди і романтика». Ви прочитали кілька прекрасних творів для дітей: «Тореадори з Васюківки» В.Нестайка; «Митькозавр із Юрківки…» Я.Стельмаха; «Таємне Товариство боягузів…» Л.Ворониної. Розглядаючи їх зміст, ви вчилися аналізувати стосунки, поведінку героїв повістей, дорожити почуттям дружби, бути наполегливими у прагненні подолати будь-які труднощі. А головне, що ми зрозуміли, — це те, що життя без пригод не мало би змісту, не було б цікавим. Адже пригоди ровесників — це не витівки заради шкоди. Їхні пригоди — це витвір багатої уяви, фантазії, романтики в житті сучасної дитини. Це той світ карколомних пригод, який заворожує і нас читачів. Це «щоденне відкриття світу» у дитинстві назавжди залишається світлим образом на все життя.
Сьогодні вашим завданням буде написати твір-роздум за вивченими пригодницькими творами.
1. Поради щодо написання твору-роздуму
1) Зрозумійте, осмисліть тему майбутнього твору-роздуму.2) Сформулюйте тезу, яка б відображала основну думку твору.
3) Проілюструйте тезу необхідними прикладами або доказами.
4) З’ясуйте послідовність наведення аргументів (доказів).
5) Уживайте вставні слова і словосполучення: на мою думку, до речі, на жаль, на щастя, по-моєму, отже, наприклад, таким чином; «Я вважаю», які виступають засобами зв’язку між частинами роздуму.
6) Висновки, докази намагайтеся виділяти в окремі абзаци.
7) Перевірте написане, виправте помилки.
2) «Світ карколомних пригод звичайного хлопчика Климка» (за повістю «Таємне Товариство боягузів…» Л. Ворониної).
3) «Цікаві пригоди Яви та Павлуші» (за повістю «Тореадори з Васюківки» В.Нестайка).
4) «Таємничі пригоди друзів» (за повістю «Митькозавр з Юрківки…» Я.Стельмаха).
Борис КОМАР. ПРОХАНИЙ
Ой і проханий був Юрко! Кличуть його:
— Іди до нас у піжмурки гратися!
Юркові і хочеться погратися, але не йде, чекає, аби ще попросили. А як знає — без нього не обійдуться, найдовше комизиться. Або хтось із гостей дає йому подарунок:
— На тобі, Юрасику, гостинець.
То він заховає руки за спину і не бере, що гостеві аж ніяково стає.
Навіть коли в село прилетів вертоліт і пілот дозволив Юркові залізти в кабіну, посидіти за штурвалом, так і тоді він не зразу поліз.
Ось і цього разу...
Прийшов Юрко до свого дідуся, а той саме лаштується їсти вареники з вишнями та бджолиним медом.
— От добре, що ти нагодився! — зрадів дідусь.— Допоможеш мені з варениками боротися. Сідай мерщій до столу, підобідаємо трохи!
— Не хочу,— відказав Юрко.— Я дома обідатиму.
— Так дома ж, мабуть, вареників мати не варила?
— Не варила...
— Ось бач. А бабуся наліпила. Ну й смачні вони з медком!— прицмокнув дідусь.— Покуштуєш — то і за вуха тебе не відтягнеш... Бери он того, пузатого, в ньому ягід більше,— показав на бокастого вареника у череп'яній полив'яній мисці.
— Ні, не хочу,— знову відмовився Юрко.
— Що ж, доведеться мені самому його з'їсти,— мовби аж зажурився дідусь і взяв із миски того вареника, якого тільки що пропонував Юркові.
А Юркові, хоч і відмовлявся, хотілося вареників з вишнями і медом, бо. любив їх дужче за цукерки і морозиво. Він усе поглядав то на миску, то на тарілку з прозорим пахучим медом і ждав, коли дідусь іще запросить,— тоді одразу погодиться і сяде за стіл.
Але дідусь уже більше не запрошував. Говорив про інше. Спочатку нагадав, щоб Юрко вітався, як у хату заходить, щоб охайний був, за одягом своїм уважно стежив — не забував сорочку в штани заправляти, ґудзики застібати. Потім почав розпитувати, чи добре Юрко знає таблицю множення і чи береже, не поламав, конструктора, якого подарував йому на день народження. Далі почав розповідати про себе, яким він був малим. І це зовсім не заважало дідусеві їсти вареники.
Побачив Юрко, як швидко меншає їх у мисці, а в тарілці меду, запитав:
— Дідусю, скільки ви можете з'їсти вареників?
— Коли був молодий і мав апетит, то штук по двадцять з'їдав.
— А тепер?
— А тепер, — зітхнув дідусь,— хамелю, хамелю, але більше як п'ятнадцять не умелю.
— Так це ви з'їдаєте п'ятнадцять, може, маленьких, таких, як мама ліпить. Бабуся ж оно які здоровецькі поробила! З одного три маминих вийшло б!
— Та ні, ось таких, бабусиних, і з'їдаю п'ятнадцять штук. Бо у твоєї матері хіба то вареники? То метелики!
— А я більше десяти не подужав би...
— Скільки їх тут ще зосталося?— заглянув дідусь у миску.
— Шість,— підказав Юрко.
— Ага, дев'ять я уже з'їв та ще оті прикінчу, і якраз буде моя порція,— задоволено мовив дідусь.
— Ні, ви не дев'ять, а дванадцять з'їли,— поправив Юрко.
— Невже дванадцять?— не повірилось дідусеві.
— Дванадцять, дванадцять! Я рахував!
— Ти бач, навіть незчувся, як ум'яв. Та воно й не дивно, бо дуже, кажу, смачні вдалися,— вихваляв дідусь бабусині вареники.— Дарма, якось уже й з тими, шістьма, упораюся, щоб спорожнити миску.
— А живіт у вас не заболить?— запитав співчутливо Юрко.
— Ні, не заболить,— відповів упевнено дідусь і усміхнувся.— Чого б то йому боліти від оцих вареників з медком?— і взяв із миски ще одного вареника.
Помовчав, помовчав Юрко та й знову питає:
— Дідусю, що ви мені казали, як тільки я зайшов до вас?
— Що ж я тобі, голубе, казав?— задумався той.— Може, те, щоб ти сорочку в штани заправив і ґудзики застебнув?
— Ні, раніше.
— А-а, це щоб здоровкався, коли в хату заходиш.
— Та ні, не те! Ще раніше щось казали. Як я стояв отам, біля порога.
— От лихо, не пам'ятаю, забув!— скрушно похитав головою дідусь.
— Ну ви щось мене просили, а я не хотів, — допомагав швидше пригадати йому Юрко, бо в мисці залишилося всього три вареники, а в тарілці з ложку меду.
Але дідусь ніяк не міг згадати, що він казав Юркові. І тільки тоді, коли останнім вареником вимочив з тарілки останні краплі меду і з'їв його, ляснув руками себе по колінах:
— Та це ж ти, мабуть, хотів поїсти вареників з медом?
— Авжеж, хотів. А ви то про сорочку, то про ґудзики кажете, поки самі все поїли...— ледве стримуючи сльози, мовив Юрко й посунув до дверей.
— Стривай, стривай, голубе!— зупинив його дідусь.— Пробач мені, старому, що я такий нездогадливий...— і знову посміхнувся у вуса.— Та ти не журись! Приходь завтра. Бабуся ще наварить таких самих вареничків. І медок знайдеться. Ось тоді ми й поборемося з ними уже вдвох. Ох і поборемося!.. Хіба не правду я кажу?
Юрко стояв насуплений і мовчав...
Довелося бабусі наступного дня знову ліпити вареники з вишнями. Як наліпила, з'явився і Юрко. Коли зайшов до хати, привітався. Одяг на ньому був охайний — сорочка заправлена в штани, ґудзики застебнуті.
Цього разу він уже не відмовлявся від вареників. Тільки дідусь запросив, одразу сів за стіл.
Епіграф уроку:
Боягуз, котрий переміг свій страх – найсильніша людина у світі.
Леся Воронина
Розгляньте людські емоції і назвіть їх.
- Чи є у вас фобії ? Чи боїтесь ви чого-небудь?
- Опишіть, що відчуваєте, коли вас охоплює страх.
- Ви змогли б перебороти його, що для цього потрібно зробити?
Звісно, всі ми добре знаємо, що бути боягузом – ганебно, з боягузів насміхаються, їх цькують, принижують, лише інколи дехто співчуває.
Боятися – ганебно? Але бояться абсолютно всі (природна реакція людини на небезпеку) Боятися – це цілком нормальна реакція людини. Психологи стверджують, що відчувають страх усі люди, навіть ті, які здаються безстрашними і кожен їх день пов'язаний із переборенням того ж таки страху. Наприклад, рятувальники, пожежники, охоронці... І сміливець не той, хто не відчуває страху, а той, хто може подолати свій переляк і діяти не зважаючи на нього. І шляхи подолання можна обрати різні...
Клим Джура – справжній герой, але чи завжди він був таким? Cпробуймо простежити зміни в поведінці та характері Клима, з'ясуймо, як йому вдалося побороти свій страх і з боягуза стати героєм. Можливо, і нам колись доведеться опинитися в подібній ситуації…
Прізвище, ім'я та по батькові | Джура Клим Миколайович |
Місце проживання | У звичайному місті, у звичайному будинку |
Вік | Середній шкільний |
Рідня | Батьки – археологи, часто бувають у далеких відрядженнях; бабуся Соломія – скромна прибиральниця в банку, а насправді – відомий учений-винахідник, рятівник Землі |
Риси характеру | Боязливий, потім сміливий, мужній, совісний, винахідливий, кмітливий; любить своїх близьких і всіх людей |
Поведінка, вчинки | Боїться, потім поступово переборює свій страх; завжди радий допомогти; здатний на сміливі вчинки заради порятунку близьких і всієї Землі; виявляє кмітливість |
Заняття | Грає на скрипці |
Стосунки з однолітками, дорослими, рідними | Спочатку – невпевнений у собі, боязкий, не може дати відсіч; рідних любить, поважає, робить усе заради них |
Товариші Клима | Жук і Заєць з ТТБ |
Вороги | Кактус (Сашко Смик), ватажок синьомордів |
1 Я обережно визирнув із-за рогу будинку й одразу ж відсахнувся: біля мого під’їзду стояв Кактус. |
2 Виходив з дому, як шпигун, полохливо озираючись, а коли стикався десь із Сашком, то просто тікав, як звичайний боягуз. |
3 Серце в мене калатало як скажене… |
4 Я з острахом відступив від явно божевільних хлопців… |
5 Я помітив, що противний липкий страх кудись зник. Замість цього мене охопила цікавість. |
6 В глибині душі у мене жила божевільна мрія: а що, як я і справді позбудуся цього огидного страху, що переслідує мене скрізь? |
7 Якась незнана досі сила змусила мене підскочити догори, а потім, мов лавина, звалитися на Кактуса. |
8 Здається страх відступив від мене після відвідин таємного лігвиська блакитних монстрів. |
9 Я з полегшенням відкинувся на спинку сидіння й на шаленій швидкості понісся у безвість – назустріч небезпеці. |
10 Я відчув, що нудотний липкий страх, який, здавалося, кудись зник за останні дні, заволодів мною знову… |
11 Я вже відчув смак до шалених пригод. І здається, це був іще один засіб від переляку — кидатися у вир пригод сторчголов, не залишаючи собі часу на вагання, сумніви й побоювання |
12 Тато говорив так спокійно й упевнено, що я зовсім перестав боятися |
13 У колодязі моє серце затріпотіло, мов телячий хвіст, але відмовитись я не міг. |
14 Я подумки наказав синьомордам: - Повертайтеся додому і ніколи не прилітайте на Землю! Бо наступного разу вам це так просто не минеться! |
15 На серці у мене було так гарно, бо я точно знав: Землю врятовано, люди вилікуються від вірусу страху… |
16 Боягуз, котрий переміг свій страх, - найсильніша людина у світі! |
❗❗❗ ОБОВ'ЯЗКОВО! Фото гри "Правильний порядок", сенкана та проєктної роботи надішліть у Viber
1. Хто винен у тому, що ідея з прокладанням метро не вдалася?
2. Скільки коштував би, за задумом хлопців, проїзд у метро?
3. Чому Івана Реня звали Явою?
4. Чим славився дід Яви?
5. Хто присоромив Яву?
6. Як назвав хлопців дід Салимон?
7. Чому Ява весь час вигадував різні штуки-закаблуки?
8. Що надихнуло хлопців провести бій биків?
9. Якою була перша кандидатура на роль бика?
10. Хто був другою кандидатурою на роль бика?
11. Чим закінчився вибір кандидатур для кориди?
❗❗❗ ОБОВ'ЯЗКОВО! Фото вікторини надішліть на ел.пошту 2017marchenkotatka@gmail.com або Viber
+ ПАВЛУСЬ ―
ЯВА Бешкетники, неслухняні
необачні, не бажають учитися
Кмітливі
Винахідливі
Люблять тварин
Вміють дружити
- А взагалі-то, на вашу думку, вони позитивні чи негативні герої?
- А як ми можемо пояснити їх негативні прояви поведінки?
Народна мудрість
2.Чим головна героїня оповідання відрізнялася від інших риб?
3.Що, окрім балакучості, мала говорюща риба?
4.Чому говорюща риба перейшла в інший табун?
5.Чи змінилося її життя в іншому табуні? Чому?
6.Яким був рибалка?
7.Чому рибалці і говорющій рибі вдалося потоваришувати?
8.З ким риба зустрічається у дворі рибалки?
9.Яке враження справили на рибу люди?
10. Якою є жінка рибалки?
11.Що трапилось з рибалкою в кінці оповідання?
«Казка про яян»
Фантастичне | Реальне |
1. Пастушок упав і потрапив до іншої місцевості; 2. Місто з вузьких довгих веж, що весь час завалювалися; 3. Сім брам у місті; 4. Спосіб життя яян; 5. Брама — жива істота (чекала, коли до неї звернуться і відкривалась тоді, коли їй скажеш «ти»); 6. Дідусь перетворився на мішок із самоцвітами. | 1. Головний герой - реальна людина (пастушок, який пасе кіз); 2. Егоїстів, якими були яяни, багато і в реальному житті; 3. Одноманітне, нецікаве життя може бути і в реальності. Усе залежить від ставлення людини до себе й інших. |
«Говорюща риба»
Фантастичне | Реальне |
1. Говорюща риба, що живе на березі; 2. Cпілкування рибної громади; говорюча риба змушена піти від сім’ї, щоб не осоромити батьків; 3. Риб’ячий суд; 4. Дружба риби і рибалки; 5. Риба йде в гості до людини. | 1. Праця рибалки, його родина; 2. Cмерть риби; 3. Cтосунки рибалки і його дружини (навіть найближчі люди в родині інколи не розуміють одне одного, не вміють спілкуватися) |
16.01.2023 (працюємо 2 уроки) Зустріч у Google meet о 9:15
Тема: зображення веселки – української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила Князенка сонечка.
Ідея: уславлення веселки – дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.
Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.
Художні засоби:
- метафора: «надягла веселка», «веселка взяла…і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;
- порівняння: «як у свято»;
- епітет: «золотий черевичок».
Паспорт вірша "Стежечка" с.150
Тема:зображення стежечки, яка мандрує з ліричним героєм чарівним світом природи.
Ідея: уславлення краси довкілля, любові до природи, вміння цінувати і розуміти все живе навколо себе.
Основна думка: «світ краси – голова крутиться»; тільки той сприймає чарівний світ природи, хто вміє її відчувати, любити, сприймати, як живу істоту; стежечка – початковий шлях малої дитини для пізнання дивосвіту.
Художні засоби:
- метафори: «стежечка виросла, біжить, перескакує, цвяхує, збочує, топче», «голова крутиться»;
- епітет: «світ красний»; «стежечка верчена»;
- порівняння: «…як дзиґа».
5. Виконайте тест "Дивосвіт" І.Калинця (Google форма)
6. Творча проєктна робота "Зимовий дивосвіт". Сьогодні кожен з вас має побувати в ролі поета, автора віршованого твору. А зі складених вами віршиків ми створимо збірку поезій "Зимовий дивосвіт", яку оформимо у вигляді презентації і представимо у класі на онлайн-уроці та нашим батькам.
Завдання: за зразком творів І.Калинця складаємо власні віршики про явища природи. Темою нашою буде Королева Зима.
Слова-герої віршиків: сніжинки, ялинка, хмара/хмаринка, сонце, небо, вітер, іній, завірюха (заметіль, ожеледиця), ворона, сова/сич.
❗❗❗ ОБОВ'ЯЗКОВО! Фото складеного вірша надішли на ел.пошту 2017marchenkotatka@gmail.com
Чарує, дивує, вражає.
Дарує радість і щастя.
Її шукав Іван-Царевич на сірому вовку.
- Чи вірите ви у чарівну птаху?
- Якою ви її уявляєте? Які б фарби ви використали, щоб відобразити її забарвлення?
- Що, на вашу думку, вона символізує?
- Чи хотіли б бути власником пера жар-птиці?
🌲3. Прочитай! Яка вона, Ірина Жиленко? Невисока на зріст, з очима веселими й печальними водночас, здивована дівчинка і зріла мудра жінка в одній іпостасі, зі школярською стрижкою, в якій — навіщо? звідки? чому? — проблискує сивина… А це — емоційна та іронічна, усміхнена і печальна, зневірена й довірлива, безтурботна і саркастична, наївна і прозірлива, проста і парадоксальна, і оптимістична, як сама Поезія — такою знають її люди.
Народилась Ірина Володимирівна в Києві. Дитячі роки дівчинки припали на грізний воєнний і післявоєнний час, коли довелося і вчитися, і працювати одночасно. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, потім — філологічний факультет Київського університету. Працювала вихователькою у дитячому садку, згодом — у редакціях газет та журналів.
Перші книжки Ірини Жиленко — «Автопортрет у червоному», «Вікно у саду», «Останній вуличний шарманщик». Писати для дітей, вважає письменниця, — велика честь, бо для неї дитина — це чудо, а дитинство — святкова казка. Перша книжка для малят «Достигають колосочки» з’явилася в 1964 р. Для молодших школярів поетеса випустила книжку «Вуличка мого дитинства».
Чим цікаві поезії Ірини Жиленко? Багатьма речами. Наприклад, І.Жиленко вважають найбагатшою на кольори поетесою. Навіть підраховано, що в її збірках (за винятком вибраного, де вміщені вірші з інших збірок) назви кольорів вжито 1059 разів. А ще поетеса дуже любить рослини, особливо квіти, і щедро описує їх у своїх віршах (можливо, тому що виросла на вулиці, однією з назв якої є Ботанічна?). На честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила літературний жанр — «фіалки-вірші».
І ще один штрих. Кажуть, що за творами І. Жиленко можна вивчати побут киян: дізнатися, де який магазин чи базар, куди яка вулиця повертає («І вулиця Микільсько-Ботанічна покотить вниз затрав’янілий брук…»), де розташований потрібний парк (немов у довідковому бюро).
🌲4. Прочитайте! Це цікаво!!! Жар-Птиця – у східнослов 'янській народній творчості — казковий птах сонячного царства зі сліпучо-золотавим, мов жар, пір'ям (тому птаха називають ще золотою птицею); одного його пера досить, щоб освітити увесь казковий сад; чародій краде Жар-Птицю, але не вбиває її, бо не можна вбити сили природи, що постійно відроджуються; Жар-Птиця встигає знести яйце, і саме сонце постає яйцем, що його поклала Жар-Птиця; символ щастя, чогось величного, ідеального; чарівне перо Жар-Птиці завжди приносить удачу, щасливу долю, кохання. Інша назва Жар-Птиці — «крешана», яка бере вогонь у бога Сонця, креше ним з неба, посилаючи його всюди і в дерево, і в камінь. Воскреснути — це саме викресати живий вогонь, жар тієї птиці, що креше з неба блискавиці. Вона їсть золоті молодильні яблука, які дарують красу, вічну молодість і безсмертя. Коли співає Жар-Птиця, з її дзьоба сиплються перлини. Вона здатна перевтілюватися в червоного і чорного коня. Червоний кінь — то сонце, а чорний — то нічне небо. Ці коні-птахи переносять душі померлих у тридесяте царство, тобто у вирій. Не випадково в українських народних казках герой не може окремо здобути ні Жар-птицю, ні вогняного коня, ні царівну-золотоволоску.
Символ підкови зустрічається здавна, люди вважають підкову символом успіху, але точно не знає ніхто, чому саме кінський атрибут є талісманом. Здавна підкова на щастя вважалася оберегом. Вона, за народним повір’ям, приносила в будинок багатство і успіх. Вважалося, що знайдена на дорозі стара підкова здатна принести удачу. Власник отримував допомогу вищих сил, міг залучити любов, здоров’я, повернути злагода і мир у взаєминах. Вона могла допомогти досягти процвітання і побачити магічні сни.
Художні особливості твору:
метафори: «ішов сніг», «Дід Мороз протрюхикав», «розгубились в небі літаки», «літали, кричали, крильцями дрижали».
епітети: «сніг зелений, фіалковий, рожевий», «золота підкова».
риторичні оклики: «Мама!», «Щоб все мені збулося!».
Наш підручник: Українська література. Автор Коваленко Л. - Київ: Освіта, 2014
https://pidruchnyk.com.ua/523-ukrayinska-lteratura-kovalenko-6-klas.html
Кроки до виконання Здавалося б, у ХХІ столітті у країні, яка є географічним центром Європи, яка має кордони із 7 країнами світу, яка живе цілком мирним життям, не може статися нічого лихого. Але, на жаль, один із сусідів виявився запеклим лютим ворогом, ще й заздрісним. І у 2014 році напавши на окремі території України, розпочав свою криваву ходу. А у лютому 2022 року розпочав масштабне вторгнення з метою захопити всю територію України і підкорити чи знищити її працьовитий та волелюбний народ.
Відгуком на ці події і висловленням ставлення кожного громадянина стала поезія, зокрема вірш "Ніколи не пробачимо!"
- Чи можеш ти назвати свій дім оазою тепла та взаєморозуміння?
- Пригадай, які твори знаєш. (Т.Шевченко «Садок вишневий коло хати», Леся Українка «Як дитиною бувало…», «Мрії»)
Зрозуміло, що батьківський дім є дорогим для кожного з нас. Багато українських поетів і письменників оспівували у своїх творах найдорожчих людей, теплі родинні стосунки.
Інтим, інтимний — особистий, задушевний; затишна обстановка, що сприяє відвертості, близькості.
Шиби - віконне скло.
Скрес, скреснути — зник, зникнути.
Досвіток — світанок, ранок.
Печія — пекучій біль.
Зело — зелень, трави.
Тема: згадування письменником про рідну хату, власне дитинство, матір, її доброту, щирість душі.
Ідея: уславлення найсвятішого для кожної людини — материнської любові, батьківської хати, щасливих років дитинства.
Основна думка: кожна людина ніколи не забуде і пам’ятатиме те рідне місце, де вона народилася, теплоту батьківської оселі, чарівне дитинство.
Ідея: уславлення любові, щирості, доброти бабусі до своєї внучки.
Основна думка: бабуся — це та людина, яка здатна на все заради щасливого дитячого сміху, здоров’я для своєї внучки.
Самотня, старенька.
Сумує, чекає, любить,
потребує уваги та турботи дітей.
Берегиня.
8. Виконай тест С.Чернілевський, Поезії (Google форма)Епіграф уроку: Гляди, не забудь: людиною будь.
Народна мудрість
- На вашу думку, що таке «бути людиною»?
-Сьогодні на уроці ми дізнаємося, чи всі герої оповідання «Федько-халамидник» є «людьми».
Високе світле чоло, глибокий, розумний, проникливий погляд - весь обрис свідчить про титанічну натуру, сповнену сили волі, завзяття, енергії і витримки, але водночас, добру і душевну людину. Таким він був у житті. Дізнаємося про це із спогадів друзів, знайомих: "Чарівна посмішка й ласкавий погляд темно-голубих очей, отінених чорними віями, робили його кремезну постать дуже симпатичною і навівали довір'я до нього." Постать Винниченка - неординарне явище в історії України. Його творчий доробок складають понад сотні оповідань, п'єс, сценаріїв, публіцистичних статей, романів. Окрім цього, В.Винниченко залишив етико-філософську працю, щоденникові записи, листування, близько сотні власних картин - пейзажів, натюрмортів, портретів і акварелей. Ще Винниченко відомий як видатний політичний і громадський діяч.
- Чи подобаються вчинки Федька?
- Федько-халамидник розкрився протягом оповідання, виявляючи свої позитивні моральні якості? Наведи приклади, які підтверджують це.
А що ми можна сказати про Толю?
Які епізоди найповніше розкривають протилежність характерів хлопців?
Наближається трагедія, на березі - паніка й страх дорослих і дітей. Федько кидає виклик бурхливій річці, переляканій юрбі і визволяє з льодового полону Толю. А що ж Толя? Як подякував він Федькові?
Якого друга ви б хотіли бачити коло себе і чому?
6. Порівняльна характеристика «Розподіли епітети»
Молодша сестра Ольга згадувала про неї: “Леся найбільше була подібна до батька і вродою, і вдачею. Вони, на диво, цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у найменшої дитини”.
Леся рано почала писати вірші, і допомагали їй у цьому батьки. Її твори надзвичайно романтичні і ліричні, сповнені бажання жити і творити. Наприклад, у поезії “Мрії” зображені мрії героїні, за які необхідно боротися навіть тоді, коли це неможливо.
Болючі переживання поетеси з приводу її здоров’я зображені у поезії “Як дитиною, бувало…” Мужність, стійкість, сила волі притаманні дівчині. Леся любить природу і захоплюється нею, милується красою морської тиші. У вірші “Тиша морська” багато епітетів: ясне небо і море, перлиста хвилечка, золотий шлях. Вони допомагають поетесі змалювати красиву картину моря й виразити почуття.
МОДУЛЬ № 2. ЗАГАДКОВО ПРЕКРАСНА І СЛАВНА ДАВНИНА УКРАЇНИ (пісні літературного походження; М.Вороний, В.Рутківський) ( з 10 жовтня по 21 листопада)
1. 10.10 Пісні літературного походження. «Ще не вмерла України…» П.Чубинського
2. 10.10 Зв'язок Легенди про дівчину-Україну з «Молитвою» О. Кониського.
3. 17.10 «Ой у лузі червона калина похилилася» С. Чарнецького і Г. Труха
4. 17.10 УПЧ. Пісня "Як тебе не любити..." Д.Луценка - неофіційний гімн Києва
5-6. 31.10 М.Вороний «Євшан-зілля». РЗМ. Добір прислів’їв, крилатих виразів, зворотів
7. 07.11 Т.Шевченко. «Думка» («Тече вода в синє море…»).
8. 07.11 Т. Шевченко «Іван Підкова».
9. 14.11 В. Рутківський. «Джури козака Швайки».
10. 14.11 В. Рутківський. «Джури козака Швайки».
11. 21.11 В. Рутківський. «Джури козака Швайки». РЗМ. Твір-характеристика персонажа
12. 21.11 ТКР №2. «Пісні літературного походження, твори М.Вороного,Т.Шевченка, В.Рутківського». Тестові завдання
МОДУЛЬ №1. Вступ. УНТ. Календарно-обрядові пісні ( з 5 вересня по 3 жовтня)
Гей, козак-козаченько,
Та й хоробре серденько,
Ой, міцні в нього руки –
Ворогам для науки!
Я. Яковенко
Хто такий Пилип Швайка?
У чому проявляється уміння, майстерність козака?
- Запиши таблицю
Висновок: Пилип Швайка – справжній лицар, його поважають усі козаки й бояться вороги; про нього йде слава як про спритного, відчайдушного невловимого козацького винахідника.
4. Творче письмове завдання. Напиши твір про одного з героїв, який тобі найбільше сподобався. (Обсяг 8-10 речень)
Майбутнє сходить чорною сівбою.
Що я додав до того врожаю?
Усі держави б’ються між собою.
Ми ж за державу билися свою.
Л. Костенко
1. Прочитай про письменника
Володимир Григорович Рутківський народився 18 квітня 1937р. в с. Хрестителеве на Черкащині. Друкуватися почав 1959р. Журналіст. Мешкав і працював в Одесі. Спочатку писав вірші. Має кілька поетичних збірок.
Змалку його цікавила історія. Дитинство минуло над річкою Сулою. Саме в цих місцях зупинявся князь Ігор перед невдалим походом на половців. У цих краях бився Наливайко, неподалік народився Морозенко. Тож жити поза історією він просто не міг.
Якось в рідному селі Велика Буримка Володимир зі своїми товаришами-школярами розкопав первісну стоянку людей. А відомий академік Іван Шовкопляс заніс цю стоянку до значних історичних відкриттів. Цей випадок зіграв важливу роль у виборі життєвого шляху письменника. І хоч археологом, як мріяв, він не став, захоплення історією Батьківщини залишилося назавжди і перелилося у пригодницькі історичні романи та повісті.
Володимир Григорович написав цікаву пригодницьку трилогію про джур: «Джури козака Швайки», «Джури-характерники», «Джури і підводний човен», за яку у 2012р. отримав Шевченківську премію. Він заснував приватну мистецьку премію «Джури», яку присуджують за цікаві твори історичної тематики для дітей.
3. Запиши в зошиті таблицю
Володимир Рутківський
У 15 столітті українські землі – Волинь, Чернігово-Сіверщина, Поділля, Київщина, Переяславщина – входили до Великого князівства Литовського. Ці землі були обжиті людьми. А Запорожжя було майже не заселене. Тому багато хто з чоловіків, так званих ухідників, селились на уходах – в гирлах річок – і там рибалили, добували мед, полювали. Невдовзі до ухідників почали приєднуватись селяни, що втікали від жорстоких панів. Так утворились загони вільних озброєних людей - козаків.
Для українців, крім панів, була ще загроза й з півдня, від кримських татар, які безперервно спустошували «уходи», палили села та захоплювали людей в полон, зокрема і козаків. Отож саме вони, козаки, захищали південні кордони нашої держави.
Про боротьбу українського народу з турецько-татарськими набігами і жорстокими польсько-литовськими магнатами та зародження козацтва розповідається в романі В.Рутківського «Джури козака Швайки».
У творі згадується історична битва під Синіми Водами.
Історико-пригодницький роман «Джури козака Швайки» – це перша книга з історичної трилогії В. Рутківського для дітей. Видана вона видавництвом «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у 2007р. і визнана найкращою книжкою для дітей. Та найвищою оцінкою твору є зізнання Івана Малковича, що його син назвав «Джур...» «найкращою книжкою, яку видав батько».
«Джури…» - це розповідь про захоплюючий світ козацької романтики, про боротьбу нашого народу із татарами і про цікаві та захоплюючі пригоди юних героїв.
Друзі-підлітки, Санько та Грицик, змушені шукати щастя поза рідним селом і потроху звикати до життя, сповненого тривог і відповідальності козакування.
Старшим другом та прикладом для хлопців є воронівський сирота, козацький вивідник Пилип Швайка. Швайка – людина-легенда, вовкулака-перевертень зі стома лицями, боєць і шпигун й, водночас, щира, відкрита та добра душа. Він має вірного друга – коня Вітрика, який розуміє людську мову й самостійно виконує доручення господаря. А ще він має вовка-побратима Барвінка, що не раз рятував козакові життя. Та й сам Пилип – людина неабияка: знає всі козацькі хитрощі, уміє бути «своїм» і серед татар, і серед поляків, знається на травах і зброї. Та головне в ньому – самовіддана любов до своєї землі і щира відданість людям, які на ній живуть.
Серед позитивних персонажів твору є образи дідів-мудрагелів – Кібчика та волхва Кудьми, молочного брата Швайки – татарина Рашита, юного богатиря Демка та відважних козаків – Вирвизуба, Перепічки та багатьох інших.
Є у творі і негативні персонажі - це пан Кобилянський, його слуга Тишкевич, а також татари – страшні, умілі й підступні воїни, достойні вороги.
Роман В.Рутківського «Джури козака Швайки» складається з трьох частин:
Частина 1. Втеча з рідного дому
Частина 2. На Козацьких островах
Частина 3. Джури вирушають у дорогу
Ми ознайомимося із другою частиною твору – «На Козацьких островах».
8. Словничок цікавих слів
А чи знаєш ти, що означає слово «козак»?
Термін «козак» уперше зустрічається в джерелах ХІІІ ст. У перекладі з тюркської означає «одинокий», «схильний до розбою, завоювання». Існують й інші трактування цього слова. Так, у словнику половецької мови за 1303 р. це слово перекладається як «страж», або «конвоїр». У 1490 р. слово «козак» уперше з’явилося в Україні на означення людей, що ходили в степ за здобиччю або боролися з татарами. Татарською мовою – це «вільна людина».
Народні пісні сучасної Дніпропетровщини. Випуск І. Томаківський район / Упорядники: Галина Пшенічкіна, Анастасія Любимова. – Дніпро: Ліра. – 2016. – 56 с.: 14 фото.
Ця збірка розпочинає серію тематичних видань музичного фольклору окремих адміністративних районів Дніпропетровської області, зібраного в наш час експедиціями викладачів та студентів Дніпропетровської академії музики ім. М. І. Глінки. До книги увійшли пісні різних жанрів: календарно-обрядові, родинно-обрядові, побутові, зафіксовані в Томаківському районі.
Ось посилання на збірку
А в полі, в полі (щедрівка, засівання)
А в полі, в полі сам Василь ходе,
Сам Василь ходе, ризу носе.
Ризу носе, Бога просе.
Зароди, Боже, жито, пшеницю,
Жито, пшеницю, всяку пашницю.
Сію, вію, посіваю, з Новим Роком поздравляю!
Сійся-родися, жито-пшениця, колосок як рукавиця!
Всім на щастя, на здоров’я, на добробут!"Подоляночка" (весняна гра)
Ой десь була Подоляночка,
Ой десь була ясна панночка.
Тут вона впала,
До землі припала.
Устань, устань, Подоляночка,
Витри очі, мов та скляночка,
Та возьмися в бочки,
Поскачи навскочки,
Скачи до Дунаю,
Вибирай, що скраю.
Ой коточок, коточок,
Украв в баби клубочок,
Та й поклав на лавку.
Стала Галя котка бить,
Щоб не вчився так робить,
А учився прясти,
Черевички шити.
Черевички шити,
На базар носити,
Усе продавати,
Гроші заробляти.
.jpg)
Епіграф:
Книжка – маленьке віконце, а через нього весь світ видно
Народне прислів'я
Немає коментарів:
Дописати коментар